10:28 Всіх Святих землі Української | |
 Почитання святих почалося ще з часів перших
християн. Приклад мучеників у перших віках дав поштовх до їх почитання.
Смерть за Христову віру свідчила про віддану любов до Ісуса Христа та
його церкви. Сам Ісус казав: «Це моя заповідь, щоб ви любили один
одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді,
коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо 15;12,13). Перший
приклад досконалої любові показав мученик за Христову віру архидиякон
Стефан. Він є немовби старозавітнім патріархом Святих. «І каменували
Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!». А
впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм
цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув» (Ді 7;59,60). Його
смерть стала прочим початком для святих мучеників християнської віри:
«... І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі.
Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії».Уже в IVст. імператор Костянтин Великий збудував у Константинополі церкву на честь дванадцяти Апостолів (як знаємо зі св. Письма, усі апостоли, крім св. Йоана, закінчили своє земне життя мученицькою смертю). Пізніше поширився ще й культ апостолів, ієрархів, аскетів, монахів та монахинь, тих, хто засвідчив вірність Христові своїм праведним життям. Таких християн, чиє життя було прикладом для наслідування, почали згадувати і оспівувати у Літургійних текстах. Це були апостоли, святителі, преподобні, мученики, ісповідники, безсрібники, чудотворці та ін. Кожний день церковного року присвячений якомусь святому чи групі святих. Але є багато святих, про яких ніхто не знає і не здогадується. У Божому Провидінні їх імена записані у Книзі Життя. Тому, щоб віддати їм належну шану, Церква присвятила день для почитання усіх Святих, які не входять у річний цикл церковного календаря. Християни різних країн мають визначений день для почитання своїх національних Святих. Для нас, українців, таким особливим днем є четверта неділя після Зіслання Святого Духа - Неділя Всіх Святих Українського народу. Перший описаний угорі празник – це празник на честь святих, але не всіх, а тільки Мучеників. Уже за часів св. Івана Золотоустого, який на празник Всіх Мучеників написав проповідь, у грецькій Церкві це свято святкувалося в першу неділю після зіслання Святого Духа. Найдавніший сирійський календар подає з 411 року п’ятницю як день всіх Мучеників. А халдейці і сирійці в цей день згадують всіх ісповідників. Ще в IVст в Едесі (теперішня Туреччина) 13 травня святкували день всіх Мучеників. Святий Єфрем Сирин написав свій гімн з нагоди цього свята. Св. Максим з Турину в Vст. виголосив проповідь на честь всіх Мучеників вже в першу неділю після зіслання Святого Духа. Папа Боніфатій IV у 610 р. одержав від імператора Фоки римський Пантеон і присвятив його Пречистій Діві Марії і Мученикам. Деякі літургісти вбачають у цьому початок свята Всіх Святих. Папа Григорій ІІІ (731-741рр) у базиліці св. Петра посвятив каплицю на честь Всіх Святих, відтоді на Заході починається це святкування. Однак невідомо, коли свято всіх Мучеників почало називатися святом Всіх Святих. На Сході за імператора Лева Мудрого (886-911рр) це свято було вже загальнопочитане і був збудований храм на честь Всіх Святих. А на Заході Папа Григорій VII (1073-1085рр) встановлює це свято 1 листопада (що й зараз практикується в Латинському обряді). На сьогодні у нашому Східному обряді свято Всіх Святих припадає на першу неділю після П’ятидесятниці, що має велике символічне значення. Ми знаємо, що від зіслання Святого Духа на Апостолів розпочинається історія Христової Церкви. Апостоли, повні Святого Духа, вийшли у світ нести Благу Вістку усім народам землі. Плодом їхньої проповіді власне є праведне життя багатьох навернених людей, що своїм чеснотливим життям засвідчували, що вони є плодом Святого Духа. «І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили. Всі віруючі були в купі й усе мали спільним. Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було. Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця; хвалили Бога і втішалися Любов’ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися» (Ді 2; 43-47). Диякон Костянтин VI ст. у своїй проповіді першої неділі після П’ятидесятниці сказав: «Церква визначним і дуже світлим празником згадує ці славні всесвітні безсмертні квіточки, що їх видала ціла земля, постійно наводнювана ріками Святого Духа». Що це означає для нас…? Святий... Хто він такий? Багато людей сьогодні
думає, що святим можна стати лише у монастирі, мовляв люди там повністю
віддані Божим справам, їх не турбує суєта цього світу, і тому лише вони
можуть осягнути це. Звичайно, у цьому є певна рація, однак святими
можуть бути не лише духовні особи. Святим є той, хто вірний своєму
покликанню, той, хто сумлінно виконує свої щоденні обов’язки щодо Бога
та ближнього. Покликання до святості має кожен, а не по-одинокі. Саме
святості хоче від нас Ісус Христос: “Отож, будьте досконалі, як
досконалий Отець ваш Небесний!”(Мт. 5,48) Джерело: "Храм Всіх Святих землі Української" | |
| Категорія: Вісті з Єпархій | Переглядів: 1715 | | |
| Всього коментарів: 0 | |