Святий Григорій Чудотворець, єпископ Неокесарійський. Яка смиренність і лагідність Господа! Яке знисходження. Небесний Цар приходить до Іоана – Предтечі Свого, не будучи оточений воїнством ангельським, і не посилаючи перед Собою вісників, безтілесних Сил; але подібно до простого і звичайного воїна, Він приходить до власного Свого воїна, приступає до нього, як немов хто-небудь із простого народу. Серед цих полонених ми знаходимо Викупителя їх і Суддю. До загиблих овець приєднується Добрий Пастир, Який ради заблукалої вівці зійшов з неба і разом з тим не залишив неба; з бур’янами змішалася небесна пшениця, яка виросла без людського сімени. Іоан Хреститель, побачивши Його, взнав, що це дійсно - Той Самий, Якоро він сповідував і вшанував, будучи ще в утробі матері, заради Якого він так рано, переступивши межі єства, заграв у материнській утробі. Опустивши свою руку, і схиливши свою голову, як улюблений раб Господній, Іоан сказав Йому: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» (Мф. 3, 14). Що робиш Ти, Господи? Для чого змінюєш порядок? Для чого, нарівні з рабами, від раба Твого просиш того, що притамане рабам? Для чого бажаєш отримати те, в чому не маєш потреби? Для чого мене, Твого раба, Ти пригнічуєш своїм смиренням. Мені треба хреститися від Тебе, але Ти не маєш потреби хреститися від мене. Менше благословляється від великого і сильного, а не більше благословляється і освячується від меньшого. Святий Григорій Богослов, архиєпископ Константинопольський. Іоан звершує хрещення; до нього приходить Ісус, без сумніву, для того, щоб поховати у воді старого Адама і, напевно, для того, щоб освятити і самого Хрестителя, а перше за всіх і для всіх – освятити духом і водою Йордан, оскільки Сам був дух і плоть. Хреститель не погоджується; Ісус настоює. «Мені треба хреститися від Тебе» (Мф. 3, 14), - каже світильник до Сонця, друг Нареченому, більший за всіх коли-небудь народжений жінками… Оскільки наша сьогоднішня урочистість є святом Хрещення, то і нам належить хоча б трішки постраждати разом з Тим, Хто заради нас прийняв людський образ, хрестився і був розіп’ятий. Розміркуймо і про різні види хрещення, щоб вийти звідси очищеними. Хрестив Мойсей, але у воді – в хмарі і морі. Це хрещення, як і апостол Павло говорить, було праобразним. Море було символом води, хмара – Духа, манна – хліба життєдайного, пиття – Божественного пиття. Хрестив і Іоан, але не по-іудейському, оскільки хрестив не тільки у воді, а й і для покаяння, -0 і не зовсім духовно, бо ще не з’єднався із хрещенням Духа. Хрестить і Ісус, але вже Духом, і це хрещення є досконале. Знаю і четверте хрещення – мучеництвом і кров’ю, якими хрестився і Сам Христос, і яке набагато вище за інші і не осквернюється ніякою нечистотою. Знаю і п’яте хрещення – слізне, але дуже рідко воно зустрічається: ним хреститься той, хто кожну ніч омиває слізьми свою постіль, хто відкидає рани гріховні, хто ходить із покаянням і печалуванням, хто уподібнюється до навернення Манасії і смирення неневітян, хто проголошує слова митаря в храмі і є оправданим більше за гордого фарисея, хто принижує себе, подібно до хананеянки, шукає чоловілюбства і просить крихт – їжі голодного собаки.