10:12 Київська паства привітала Предстоятеля з Різдвом Христовим | |
8 січня 2009 року, на другий день Різдва Христового, о 17 годині у Володимирському кафедральному соборі Святійшим Патріархом Філаретом у співслужінні вікаріїв Київської єпархії: високопреосвященного Олександра, архієпископа Білоцерківського, високопреосвященного Димитрія, архиєпископа Переяслав-Хмельницького, преосвященного Євстратія, єпископа Васильківського, єпископа Феодосія (Пайкуша), чисельного духовенства м. Києва, настоятелів столичних храмів, благочинних, керівників Синодальних управлінь та відділів Київської Патріархії було звершено Велику вечірню.
Після відпусту архієпископ Димитрій прочитав Різдвяне послання Святійшого Патріарха та привітав з великим святом Різдва Христового Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату. Зокрема він сказав:
« Ваша Святість! Милостивий наш архипастир і отець! В цей святковий різдвяний вечір ми, Ваше духовенство і паства, виконуємо давню традицію і віншуємо Вас, як нашого ієрарха, з великим святом Різдва Христового! З року в рік у ці дні урочистими храмовими богослужіннями, які наповнені великим богословським змістом, колядками та прекрасними нашими традиціями зустрічаємо ми новонароджене Немовля – Спасителя світу. Його народження стало дивним для ангелів і величним для людини, бо сповнилося це сподівання, здійснилася Відвічна Рада про наше спасіння.
 
  Всім своїм єством вже майже шістдесят років, Ви, Ваша Святосте, також зігріті цією Віфлеємською зіркою, бо рівно 59 років тому в ці передріздвяні дні Ви прийняли чернечий постриг, сповідали чернечі обітниці, 15 січня 50-го року минулого століття Ви удостоїлися першого священичого ступеня – дияконства. Відтоді ці різдвяні дні по літньому зігрівають Вас, дають Вам запал енергії і сили, проповідувати вічні і життєдайні слова Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. Наш вік є настільки мимотекучим, невпинним і несподіваним, що потроху ми починаємо зростатися із принадами цього земного світу. Обмертвління духовне кожного з нас торкається і мало знайдеться серед нас таких, які здатні цій бездуховній, марнославній навалі протестувати. А з Ваших вуст ми кожного разу чуємо одні і ті ж слова: «Схаменись людино, схаменися священнослужителю, бо діла Твої не духовні і дії Твої є противними Богові». Ви кожного разу намагаєтесь нас напоумлювати, повертати нас до первісного нашого стану, повертати нас хоча б до тих думок і суджень, з якими ми вступали вперше у своєму житті до храму, чи доторкалися до Божественної Трапези. Ви, як наш Ангел-Охоронець, Ви, як наша совість, що будить нас сплячих від гріховного сну. За Вашою мудрою поставою нам всім добре пастирювати і бути Вашою паствою. Тому,що ми давно звикли до Вашого голосу і іншого чути не можемо.  Сьогодні звідусіль Вам надходять вітання і до них приєднуємось і ми, Ваші Київські клір і паства. Просимо у новонародженого Немовляти для Вас доброго здоров’я, кріпості на довгі, довгі роки життя. Нехай Богомладенець Ісус з рук Пречистої Богоматері подає Вам своє благословення, як наш Великий Пастиреначальник і Бог. Хай Господь Вам з усіма києво-руськими святими допомагає і укріпить Вас у ділі побудови в Україні Єдиної Православної Церкви». Святійший Патріарх Філарет, подякувавши владиці Димитрію за вітальне слово, також виголосив промову: «Дякую всім вам за ваші молитви, за ваші постійні відвідання Володимирського кафедрального собору і за вашу щирість щодо Бога!
Сучасний світ показує, що він дійсно лежить у злі і гріху. І достатньо вийти на вулицю, подивитись телевізор, щоб впевнитись, що дійсно цей світ гріховний. Але цей світ прийшов спасти Господь Ісус Христос. І тому Бог всілякими шляхами, всілякими методами спасає кожну людину, але не всіх. Не всіх, тому що покликані всі, а обрані – не всі. І не через те, що Бог не хоче, а тому що людина не хоче. Бог всіляко стукає в людське серце, але людина не відгукується, не хоче ввійти в Його Царство. І тому до тих, кого Бог обрав, Він ставиться інакше. Він їх так охоплює своєю любов’ю, що примушує їх любити Його. А коли людина не хоче Його любити, то Він посилає їй такі скорботи, такі біди, від яких вона визволитись сама не може, а хоче. І коли вона хоче визволитись, то вона тоді звертається до Бога. І ось з цих позицій ви і подивіться на сучасні біди, на сучасну кризу. Ця криза є суд Божий над людьми. І вона приведе одних до спасіння, до навернення до Бога, а других остаточно зведе в пекло. Тому ми, дорогі браття і сестри, повинні дякувати Богу, що він нагадує про себе і таким чином. Не треба боятися цих бід і скорбот, бо з нами Бог. Ви ж чули, неодноразово, під час різдвяних богослужінь піснеспів: «З нами Бог, розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог». Якщо з нами Бог, то чого нам боятися? Якщо Він і карає нас, то карає в міру, стільки, скільки може витримати та чи інша людина. Більше цього Господь не карає. І коли ми навертаємось до Нього, Він благословляє, благословляє навіть в тяжкі часи. І це благословення людина відчуває в середині, в душі. Він посилає таку внутрішню радість, яка і в скорботах гріє. Але нам потрібно звертатись до Бога. Господь допоможе і біда не торкнеться серця, не торкнеться душі. Може торкнутися тіла, а душі не торкнеться. Згадаймо мучеників і порівняймо своє життя. Яке життя було важчим: мучеників чи наше? Звичайно мучеників. Порівняймо своє життя з життям подвижників, які відмовились від світу, жили в пустелях, в проваллях, голодні, холодні, але звертались до Бога. І в цьому стані відчували себе блаженними. Згадаймо святителів наших. Назвіть хоч одного святителя, який би не пройшов цей життєвий шлях в скорботах і безмежних трудах. Нема таких. Але ми, дорогі браття і сестри, ідемо їхнім шляхом, коли перетерпіваємо скорботи, нестатки і біди, але терпимо з вірою у Бога, з надією на Його милість. І тому святі отці кажуть, що і ви є мучениками, тому що ви терпите не такі болі як вони, але подібні болі. А деякі терплять такі самі муки як і мученики. Візьміть, для прикладу, хворих на рак, які вони терплять муки! Хіба вони не мученики? Мученики! Але мученики тоді, коли не ремствують, не проклинають Бога, не вимагають смерті, а терплять. Ось коли вони терплять, тоді вони теж мученики. Я впевнений, що Господь простить їм всі їх провини вільні і невільні заради того, що вони подібно до Нього страждають невинно. І ось коли ми будемо вдумуватись в слово Боже, надихатись прикладами святих, їх словами, то ми будемо іти по цьому шляху безбоязно. Терпіти будемо, але перетерпимо, бо Ісус Христос сказав: «Терпінням вашим спасайте душі ваші». Значить той, хто терпить, але терпить незаслужено, той уже спасенний за словом Христа Спасителя. А хто терпить за гріхи (і такі є, які страждають за гріхи свої), то в цих стражданнях вони очищаються і Господь своєю божественною благодаттю освячує їх і визволяє від гріхів. Різдво Христове дає нам натхнення, натхнення в тому, що якщо Він полюбив нас, що став людиною і народився в скотинячих яслах, то Він любить нас невимовною любов’ю, яка простягається і на нас грішних. Не тільки на тих, які жили в Його час, а й на нас. А якщо з нами любов Божа, то будемо дякувати Богові за Його любов до нас. І нехай Він захищає нас від усякого зла, молитвами Своєї Матері, Преблагословенної Богородиці і всіх святих. Богу нашому слава на віки віків. Амінь».  Святійшого Владику прийшли привітати діти недільної школи Володимирського собору, які співали колядки та віншували Святійшому Патріарху з Різдвом Христовим. Після вечірнього богослужіння Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату дав офіційний прийом у гостинній залі готелю «Русь». На урочисте патріарше прийняття завітали народні депутати, представники Кабінету міністрів, Секретаріату Президента, дипломатичного корпусу, інтелегенція, військові, науковці.   Джерело: Прес-центр Київської Патріархії. | |
| Категорія: Церква і суспільство | Переглядів: 1095 | | |
| Всього коментарів: 0 | |