Життя святого апостола Андрія Первозванного
13 грудня Свята Православна Церква молитовно згадує пам'ять святого апостола Андрія Первозваного. Саме йому, апостолу слов'ян, ми, українці, вдячні за його євангельську проповідь на нашій землі. Життя того, хто приніс нам звістку про Істинну та Життя, міститься у цій статті.
Апостол Андрій був братом первоверховного апостола Петра і походив з міста Віфсаїди, що в Палестині. З юних років він надавав перевагу духовним, вічним цінностям і тому коли почув проповідь Іоана Хрестителя про покаяння, став його учнем. Іоан смиренно називав своє служіння лиш звісткою про прихід Того, хто стане втіленням усіх старозавітних пророцтв, усіх очікувань людства. Тому коли він, вказуючи на Ісуса, мовив: “Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!”, Андрій відразу пішов за Христом. Потім Андрій покликав свого брата Симона, якого пізніше Господь назвав Петром, тобто Скелею. Андрій став першим послідовником Ісуса Христа, тому й одержав найменування Первозваний.
 Апостол Андрій, як і інші апостоли, був свідком проповіді Ісуса Христа,Його чудес, що підтверджували Його божество. Андрій бачив страждання Спасителя, Його смерть і Воскресіння. Після Воскресіння Спасителя разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Елеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.
 Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну йти для проповіді Євангелія. Святому Андрію дісталися країни вздовж узбережжя Чорного моря, північна частина Балканського півострова і Скіфія (у майбутньому — територія Русі). За переказами, апостол Андрій проповідував у Криму, потім по Дніпру дійшов до місця, де згодом виник Київ. «На горах цих возсіяє благодать Божа: велике місто буде тут, Господь освятить цю землю святим водохрещенням і спорудить тут багато церков», — сказав апостол учням. Потім він благословив київські гори і водрузив хрест.
 Після повернення у Грецію апостол проповідував у місті Патрос (Патра). Тут через покладання рук він багатьох зцілив від недуг. Багато людей увірували в Христа, але місцевий правитель Егеат зненавидів апостола, назвавши його вчення божевіллям, і засудив Андрія до розп'яття. Щоб святий Андрій довше страждав і щоб не викликати швидкої смерті, його прив'язали до хреста на зразок букви X, не вбиваючи цвяхів у руки і ноги.
 Перед розлученням душі з тілом небесне світло осяяло хрест Андрія, і в його променях апостол відійшов у Царство Боже. Це сталося близько 62 року після Різдва Христового. Шлях поширення добра — це шлях страждань, адже воно завжди стикається зі злом. Слово Боже говорить: “Христос постраждав за нас і залишив нам приклад, щоб пішли ми слідами Його.” Апостол Андрій вповні наслідував цей приклад.
 Віддавна окремі вчені виступали проти правдивості цього літописного оповідання. Дуже воно схоже на пізнішу вставку до літопису.Та й, мовляв, чи був сенс апостолу підійматись у малозаселені гори біля Дніпра?
 Літописне оповідання про апостола Андрія, можливо, й пізніша вставка до найдавнішого літопису, яких тут немало, але, прикрашене в подробицях, воно має реальну історичну основу.Важливі свідчення цього зібрані Грецькою Церквою, яка віддавна вела суперництво за авторитет з Римською. На противагу відомостям про заснування Західної Церкви апостолом Петром греки пильно досліджували біографію свого основоположника апостола Андрія. Ці дослідження в один голос свідчать, що апостол Андрій проповідував Євангеліє і в далекій варварській Скифії. Найперше про це згадує батько церковної історії, єпископ Євсевій Памфил (помер у 340 році). Цікавим є також оповідання ченця Епіфанія, який повідомляє, що апостол Андрій під час своєї третьої подорожі обійшов східне та північне побережжя Чорного моря. Епіфаній твердить, що він сам побував у цих місцях і скрізь вислуховував місцеві оповідання про ап. Андрія, на власні очі бачив церкви, хрести, образи св. Андрія, скрізь він розпитував, зібрав і записав імена учнів Андрія, що були першими єпископами церков, які заснував апостол.
 Є відомості про найперших українських святих-мучеників Інна, Рима і Пінна, яких ми згадуємо 20 січня. Вони були учнями ап. Андрія, родом із Скифії і навчали та охрещували скифів. Але правитель варварів схопив їх і замордував, обливши на морозі водою. Літопис говорить, що була люта зима і “річки позамерзали так, що ними їздили.” А це, безумовно, могло бути десь далі на північ.
 Все це говорить про те, що апостола Андрія справді можна вважати садівничим християнства в Україні. Апостол Андрій, безумовно, був і проповідував на нашій землі, можливо, що і плив нашим Дніпром. Можна сумніватися, чи підіймався він так високо, чи справді побував у Києві.Хоча це цілком вірогідно. Але для визнання Церкви Української Церквою Первозваною досить і того, що апостол Андрій дійсно був на Українській землі і навчав наших предків Слова Божого. Цілком можливо, що вже від часу апостола Андрія християнство ніколи не переводилося в нас, а постійно мало більше чи менше число своїх прихильників аж до офіційного охрещення в 988 році України — Руси князем Володимиром.

 

Святійший Патріарх Філарет очолив богослужіння в день апостола Андрія Первозванного
13 грудня свята Православна Церква святкує день пам’яті святого апостола Андрія Первозванного - апостола України та Української Церкви. Це особливий пам’ятний день, адже апостол Андрій став наріжним каменем на дорозі нашого спасіння, який будівничі нашого народу та нашої держави не відкинули, як непотрібний, а очистили, пошанували, звяли за основу всього найкращого для людини та її духа.
З нагоди цього великого українського всенародного свята у Володимирському соборі міста Києва відбулося урочисте богослужіння, яке очолив Святійший Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України. Йому співслужили високопреосвященні та преосвященні архиєреї.
 Разом з тим цей день ще більш особливий, адже сьогодні наша Українська Православна Церква Київського Патріархату придбає нового архипастиря для своїх вірних.
Напередодні самого дня святого апостола Андрія Первозванного у кафедральному соборі Святійший Патріарх Філарет відслужив всенічне бдіння. Наприкінці богослужіння Святійший Владика разом з преосвященними архиєреями звершили чин нареченя архимандрита Петра на єпископа Богом спасенного міста Валуєвка. Преосвященні владики, як духовні приємники апостолів, однодушно в єдності з усією Христовою Церквою помолилися Богу, щоб Той сподобив новопоставленого єпископа стати достойним апостольського покликання: йти і служити, вершити правосуддя, в’язати і розв’язувати. Вкінці чину наречення присутні заспівали новонареченому єпископові многоліття.
В сам же день свята у Володимирському соборі Святійший Владика очолив Божественну літургію святителя Іоана Золотоустого. Як і напередодні йому співслужили преосвященні єпископи та числене духовенство. Під час співу Трисвятої пісні згідно уставу Православної Цервки розпочався чин єпископської хіротонії архимандрита Петра. Святійший Патріарх разом з преосвященними владиками возложили на голову ставленика святе Євангеліє зі своїми святительськими руками, після чого Патріарх виголосив особливу молитву, де призвав благодать Всесвятого Духа на новопоставленого єпископа.
Також Святійший Владика звершив сосбливе моління до святого апостола Андрія, щоб той оберігав свій народ від воїн, нещасть, відступництв та всіх бід.
Наприкінці богослужіння за традицією новопоставлений єпископ Петро був возведений на кафедру та отримав арихипастирський жезл, як символ влади. Патріарх привітав свого новопоставленого побратима та побажав бути гідним високого покликаня:
“Покладання архиєрейських рук є лише зовнішнім виявленням дії благодаті Святого Духа. Про те нагадується тобі, щоб ти ніколи не мав сумніву у законності і благодатності твоєї єпископської хіротонії. Ти отримав великий дар Святого Духа. Постав собі за мету вічне блаженне життя, тоді Господь допоможе тобі, тоді і твоє архиєрейське служіння буде благословенним.”
Вкінці святкового богослужіння у синодальній залі Київської Патріархії Святійший Патріарх Філарет разом з єпископом Петром та іншими архипастирями, які брали участь у таїнстві Хіротонії, зробили спільну пам’ятну світлину